Стягнення збитків з Росії у 2026 році: Гід по українських судах

Дізнайтеся, як стягнути збитки з Росії за допомогою рішень українських судів: правові підстави, виконання за кордоном, стягнення активів та ключові виклики у 2026 році.

Стягнення збитків з Росії на підставі рішень українських судів

Стягнення збитків з Росії — це складний, багаторівневий юридичний процес, спрямований на отримання фінансової компенсації за матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок збройної агресії. Цей механізм базується на ухваленні судових рішень національними судами та їх подальшому виконанні як усередині країни, так і за кордоном. Процес виконання рішень українських судів вимагає подолання безпрецедентних міжнародно-правових бар’єрів, зокрема суверенного імунітету держави-агресора. У 2026 році позови про компенсацію військових збитків з РФ стали не просто інструментом відновлення справедливості, а й ключовим елементом формування глобальної практики притягнення суверенної держави до фінансової відповідальності за порушення міжнародного права.

Що означає стягнення збитків з Росії у 2026 році

Масштаби руйнувань, спричинених повномасштабним вторгненням, є безпрецедентними в сучасній європейській історії. Зруйновані підприємства, втрачені домівки, розбиті життя — все це формує колосальний обсяг претензій, що обчислюються сотнями мільярдів доларів. Тема позовів про компенсацію збитків від російської війни стала критично важливою не лише для економічного виживання постраждалого бізнесу та громадян, а й як фундаментальний акт справедливості. У 2026 році цей процес вийшов на новий уровень систематизації, об’єднавши зусилля державних органів, міжнародних інституцій та приватних юридичних ініціатив.

Роль національних судів у цьому процесі є першорядною. Саме вони формують первинну доказову базу та ухвалюють рішення, які слугують легітимною основою для подальших дій на міжнародній арені. Чи реально насправді стягнути ці кошти сьогодні? Так, але це не швидка перемога. Отримання рішення — лише перший крок на довгому шляху. Справжній виклик полягає у виконанні рішення українського суду за кордоном, де перебуває більшість заморожених активів агресора. Успіх залежить від ретельної юридичної роботи, міжнародного співробітництва та глибокого розуміння механізмів стягнення активів.

Чи можна судитися з Росією в українських судах?

Донедавна можливість судитися з іноземною державою в національному суді здавалася юридичною фантастикою. Однак безпрецедентний характер агресії змусив національну правову систему еволюціонувати. Сьогодні відповідь на питання, чи можна подати позов проти Росії, є ствердною. Цей зсув став можливим завдяки переосмисленню фундаментальних принципів міжнародного права та сміливим рішенням вищих судових органів.

Суверенний імунітет та його обмеження

Головною перешкодою для таких позовів історично був суверенний імунітет держави. Відповідно до нього, жодна держава не може підлягати суду іншої держави без її чіткої згоди (par in parem non habet imperium). Саме через суверенний імунітет Росії українські суди роками відмовлялися відкривати провадження, посилаючись на відсутність згоди РФ бути відповідачем. Ця правова догма робила неможливим будь-яке стягнення збитків з Росії в національній юрисдикції. Проте еволюція міжнародного права визнала, що імунітет не є абсолютним щитом для злочинів.

Позиція Верховного Суду (справи 2022 року)

Переломний момент настав у 2022 році, коли Верховний Суд України ухвалив низку історичних постанов. У справах № 308/9708/19 та № 760/17232/20 суд остаточно закріпив практику відходу від абсолютного імунітету агресора. Суд спирався на так зване «деліктне виключення». Відповідно до нього, держава втрачає свій імунітет, якщо шкода була завдана на території держави суду внаслідок неправомірних дій або бездіяльності її агентів. Деліктне виключення в міжнародному праві стало правовим фундаментом, який дозволив громадянам і бізнесу законно та масово подавати позови проти РФ про відшкодування збитків, наголошуючи, що терористична держава не може ховатися за дипломатичними привілеями.

Види збитків, які можна вимагати

Постраждалі особи мають право вимагати компенсацію за два основні види шкоди. Матеріальні збитки включають прямі збитки (зруйноване майно, втрачені товари) та упущену вигоду. Моральна шкода компенсує фізичні страждання, психологічні травми та втрату близьких. В обох випадках ключовим є доведення прямого причинно-наслідкового зв’язку між діями агресора та понесеними збитками. Компенсація за військові збитки в Україні вимагає від позивача не емоцій, а жорсткого документального підтвердження кожного заявленого факту.

Як українські суди оцінюють позови про відшкодування збитків

Отримання позитивного судового рішення вимагає бездоганної підготовки доказової бази. Суди, визнаючи, що їхні рішення будуть ретельно вивчатися в іноземних юрисдикціях для виконання українських рішень, оцінюють кожну справу з надзвичайною обережністю. Процес доведення є складним і вимагає залучення профільних експертів.

Вимоги до доказів

Вимоги до доказів є надзвичайно суворими. Позивач повинен надати вичерпне підтвердження факту руйнування або втрати майна: акти ДСНС, фото- та відеофіксацію з геолокацією, показання свідків. Обов’язковим елементом є проведення професійних судових експертиз для встановлення точної вартості пошкодженого об’єкта. Компенсація за збитки, завдані агресією, присуджується лише тоді, коли суд має беззаперечні докази права власності та факту завдання шкоди саме діями РФ.

Розрахунок матеріальних та моральних збитків

Критерії оцінки збитків базуються на розроблених урядом методиках. При розрахунку матеріальних збитків враховуються балансова вартість майна, інфляція та вартість відновлювальних робіт. Оцінка моральної шкоди є більш суб’єктивною; однак суди спираються на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), враховуючи глибину психологічної травми, втрату здоров’я та тривалість стресу. Важливо, щоб заявлені суми були адекватними та пропорційними, інакше це може ускладнити майбутнє виконання судового рішення за кордоном.

Процесуальні виклики

Окрім збору доказів, позивачі стикаються із серйозними процесуальними труднощами. Головна проблема — належне повідомлення відповідача (РФ) про судовий процес. Оскільки дипломатичні відносини розірвано, традиційні канали зв’язку більше не працюють. Суди використовують альтернативні методи, такі як публікація оголошень на офіційних вебпорталах судової влади, щоб забезпечити принаймні формальне дотримання процесуальних прав відповідача.

Виконання рішень українських судів за кордоном

Після отримання рішення в Україні починається найскладніший і найважливіший етап — виконання українського рішення за кордоном. Чому це так складно? Рішення українського суду має юридичну силу лише всередині України. Без його легалізації в країні, де знаходяться активи РФ, цей документ залишається не більше ніж папірцем. Процес виконання рішень українських судів за кордоном — це справжнє випробування на міцність, яке вимагає глибокого розуміння міжнародного приватного права.

Юридичні умови для визнання

Щоб іноземний суд погодився розглянути українське рішення, воно має відповідати суворим юридичним критеріям. Визнання іноземних рішень можливе лише за дотримання таких умов:

Рішення набрало законної сили і не підлягає оскарженню в Україні.
Справа належить до компетенції українського суду.
Було дотримано право на справедливий судовий розгляд, зокрема, відповідач був належним чином повідомлений про процес.
Рішення не суперечить публічному порядку держави, де запитується виконання.

Процедури визнання в іноземних судах

Процедура легалізації починається з подання заяви до компетентного іноземного суду (процедура екзекватури). Позивач повинен надати офіційно завірені копії рішення, перекладені мовою відповідної країни, та докази належного повідомлення РФ. Суд іншої держави не переглядає справу по суті; він лише перевіряє дотримання процесуальних норм. Цей процес вимагає залучення висококваліфікованих місцевих юристів, які спеціалізуються на виконанні судових рішень за кордоном.

Роль міжнародних договорів та взаємності

Наявність міжнародних договорів значно спрощує процес. Двосторонні договори про правову допомогу є найнадійнішим інструментом легалізації. За їх відсутності суди спираються на принцип взаємності, який передбачає, що держава визнає іноземні рішення, якщо інша держава аналогічно визнає її рішення. Однак у справах проти РФ застосування цього принципу часто ускладнюється політичними факторами.

Ключові бар’єри для виконання рішень проти Росії

Навіть за наявності бездоганного судового рішення та його визнаня за кордоном, позов проти Росії про відшкодування збитків і реальне отримання грошей — це дві різні речі. Цей аналітичний блок визначає ключові бар’єри на шляху до реального стягнення коштів.

Суверенний імунітет в іноземних юрисдикціях

Найбільшим бар’єром залишається суверенний імунітет. Навіть якщо Україна відмовила РФ в імунітеті, іноземні суди (наприклад, у Швейцарії чи Франції) можуть мати іншу думку. Вони ретельно оцінюють, чи підпадає це рішення під їхнє власне розуміння «деліктного виключення». Часто іноземні юрисдикції захищають державні активи (наприклад, резерви центрального банку), посилаючись на їхній суверенний статус, що вкрай ускладнює виконання судових рішень за кордоном.

Відсутність російських активів в Україні

Виконати рішення всередині України майже неможливо, оскільки переважна більшість активів РФ вже давно конфіскована або націоналізована державою для потреб оборони. Нестача ресурсів усередині нашої держави змушує позивачів виходити на міжнародну арену та шукать активи для стягнення в Росії, Європі, США чи Азії.

Політичний та правовий опір

Природно, РФ категорично відмовляється добровільно виконувати будь-які рішення. Крім того, міжнародні санкції та обмеження створюють парадоксальну ситуацію: навіть якщо активи знайдені і суд дозволив їх стягнення, банк може відмовитися перераховувати заморожені кошти без спеціального дозволу свого уряду. Політична складова у справах щодо компенсації військових збитків Україні є не менш важливою, ніж суто юридична.

Стягнення активів: де і як знайти російські активи

Успішне стягнення активів з РФ неможливе без професійного розшуку майна. Виконання рішення повністю залежить від того, чи зможете ви знайти ліквідні активи, на які можна звернути стягнення.

Види активів, які можуть бути арештовані

Потенційними цілями для стягнення може бути різне майно: комерційна нерухомість (резиденції, офіси компаній з часткою РФ), цінні папери та рахунки в західних банках, боргові зобов’язання іноземних компаній перед РФ, а також цінні витвори мистецтва або яхти підсанкційних олігархів, які можуть бути пов’язані з державою.

Роль судових виконавців та органів виконання

Пошук та стягнення цих активів — це робота місцевих судових виконавців та детективних агентств. Після того, як іноземний суд визнає українське рішення, органи виконання можуть видавати ордери на арешт, блокувати рахунки та розпоряджатися про примусовий продаж майна на аукціоні для задоволення вимог позивача.

Практичні труднощі при стягненні активів

Практичні труднощі при стягненні активів полягають у тому, що активи часто приховані за багаторівневими корпоративними структурами та офшорними трастами. Складність ідентифікації реального власника (держави РФ) вимагає значних витрат на фінансові розслідування та залучення спеціалістів з OSINT. Політичні ризики також уповільнюють процес, оскільки деякі країни побоюються заходів у відповідь з боку Росії.

Міжнародні механізми компенсації

Оскільки індивідуальні позови стикаються з величезними перешкодами, паралельно розвиваються глобальні ініціативи для забезпечення виплат.

Реєстр збитків для України

Міжнародний реєстр збитків працює в Гаазі. Цей державний реєстр слугує єдиною глобальною базою даних для збору доказів та претензій. Хоча він сам не виплачує кошти, він є першим і необхідним кроком для фіксації вимог та доступу до заморожених активів РФ на державному рівні в майбутньому.

Міжнародні претенційні комісії

Міжнародна спільнота активно обговорює створення спеціальних Міжнародних претензійних комісій, подібних до тих, що діяли після війни в Іраку. Це нові компенсаційні механізми, які дозволять централізовано виплачувати компенсації з конфіскованих російських активів. Звичайно, головне обмеження полягає в тому, що РФ не визнає ці інституції, але виплати можуть відбуватися за рахунок їхніх заморожених резервів.

Обмеження Гаазької конвенції

Обмеження Гаазької конвенції полягають у тому, що міжнародні договори про визнання судових рішень часто містять численні винятки, особливо коли йдеться про суверенні держави або питання національної безпеки. Саме тому покладатися виключно на конвенції не завжди доцільно.

Покрокове керівництво щодо стягнення збитків з Росії

Щоб досягти успіху у 2026 році, потрібен чіткий план дій. Ось покроковий чек-лист:

Крок 1 – Подання позову в Україні

Збір доказів, проведення експертиз та подання позову до національного суду з обґрунтуванням незастосування імунітету агресора.

Крок 2 – Отримання судового рішення

Судовий процес, доведення причинно-наслідкового зв’язку та отримання рішення, яке набрало законної сили.

Крок 3 – Визнання за кордоном

Вибір юрисдикції, де знаходяться активи РФ, та подання заяви про екзекватуру (визнання) до іноземного суду.

Крок 4 – Розшук активів

Залучення фінансових детективів для ідентифікації та заморожування майна або рахунків, що належать державі-агресору.

Крок 5 – Примусове виконання

Співпраця з місцевими судовими виконавцями для примусового продажу активів та перерахування коштів позивачу.

Виклики та реалістичні очікування

У 2026 році необхідно мати реалістичні очікування. Стягнення збитків — це марафон, а не спринт. Процес може тривати від кількох років до десятиліть. Низький рівень реального стягнення на сьогодні є об’єктивною реальністю, зумовленою запеклим опором РФ та складністю міжнародного права. Процес сильно залежить від глобальної політики: політична воля західних партнерів щодо конфіскації суверенних резервів РФ часто є вагомішою за рішення суду.

Переваги судових позовів попри виклики

Незважаючи на всі перешкоди, боротьба має сенс. Отримання рішення означає створення надійної правової бази, яка назавжди фіксує ваші збитки. Це відкриває доступ до майбутніх компенсаційних механізмів, таких як репараційні фонди. Крім того, масові позови чинять постійний економічний тиск на агресора, звужуючи його можливості оперувати своїм майном на міжнародній арені.

Висновок – Чи можливо стягнути збитки з Росії у 2026 році?

Підсумовуючи, стягнення компенсації можливе, але це надзвичайно складний шлях. Запорука успіху полягає не лише у перемозі в Україні, а й у професійному примусовому виконанні за кордоном та професійному пошуку активів. Роль міжнародних механізмів та реєстрів лише зміцнює вашу позицію. Щоб пройти цей шлях від оцінки збитків до реального стягнення коштів, необхідна підтримка висококваліфікованих юристів, які розуміють тонкощі міжнародного права та виконання іноземних рішень.