Що таке краудфандинг і яка ліцензія для нього потрібна

Загалом, у процесі краудфандингу участь беруть три сторони:

Власник проєкту, який є фізичною або юридичною особою, проєкт якої розміщується на краудфандинговій платформі для залучення коштів.
Інвестори, які є фізичними або юридичними особами, що беруть участь у фінансуванні проєктів через краудфандингову платформу. Загалом, використання терміну “інвестори” щодо таких осіб вважається коректним у контексті лише двох видів краудфандингу – боргового та акціонерного – про які ми розповімо далі. Однак, у цілях спрощення матеріалу, ми називатимемо інвесторами й тих осіб, що вкладають кошти в процесі інших форм краудфандингу.
Оператори платформ краудфандингу (постачальники послуг краудфандингу), які є тими особами, які, власне, управляють відповідними майданчиками.

Які види краудфандингу існують?

Залежно від того, на яких умовах здійснюється таке фінансування та за допомогою яких інструментів, краудфандинг поділяється на такі типи:

Краудфандинг на основі пожертвувань (Donation-based crowdfunding). Однією із особливостей такого виду фінансування є те, що інвестори після пожертви коштів не отримують будь-яких прав власності чи інших прав, не стають кредиторами проєкту та не отримують у ньому частку в будь-якому вигляді. У той же час, для залучення нових інвесторів творець проєкту може запропонувати певну винагороду за фінансовий вклад у проект, наприклад невеликі символічні подарунки. Зазвичай, цей вид краудфандингу використовується для збору коштів на благодійні та соціальні проекти, а серед популярних платформ, на яких він здійснюється, є GoFundMe, GiveForward, Kickstarter, CrowdFunder, Indiegogo та інші.
Краудфандинг на основі винагород (Rewards-based crowdfunding). На відміну від попереднього випадку, у цьому інвестори, які вкладають кошти в проект, очікують певної нефінансової нагороди за це, зокрема надання певних товарів чи послуг після реалізації проекту. Іноді розробники диференціюють форму чи розмір винагороди в залежності від кількості коштів, яку особа надала через краудфандинг. Прикладами платформ для збору коштів таким чином є WhyDonate, Crowd2Fund, MiiMOSA, EcoCrowd та інші.
Борговий краудфандинг (Debt-based crowdfunding). Фінансування в цьому випадку чимось нагадує кредитування в банку: інвестори вкладають кошти в проект, очікуючи при цьому їх повернення з відсотками. Саме цей вид краудфандингу вважається найбільш привабливим та безпечним для вкладників, адже навіть якщо проект не набуде очікуваної реалізації, а розробник залишиться банкротом, такі інвестори стоятимуть найвище в пріоритеті на повернення коштів із залишків бізнесу. Такий вид фінансування може здійснюватися через декілька інструментів: міні-облігації, за рахунком-фактурою та за допомогою P2P – кожен із них має свої переваги та недоліки. Популярними платформами для боргового краудфандингу є Rendity, Crowdestate, Winwinner та інші.
Акціонерний краудфандинг (Equity crowdfunding). Також привабливий варіант для інвесторів, адже він передбачає отримання особами цінних паперів в обмін на інвестиції. Таким чином, інвестори отримують долю в бізнесі, яка залежить від розміру їхнього вкладу. Зазвичай, саме акціонерний та борговий види краудфандингу виявляються найскладнішими в реалізації, адже вони мають більш чітке законодавче регулювання. Наприклад, щодо них застосовуються правила стосовно розкриття інформації, наявності необхідних юридичних документів, проведення щорічних зборів акціонерів та створення щорічних звітів тощо. Серед платформ, через яких можна здійснювати акціонерний краудфандинг, є насамперед Wefunder та StartEngine.

Чим і ким регулюється краудфандинг?

Нерідко краудфандинг регулюється національними законодавчими та нормативними актами. Наприклад, у США для цього існує Закон “Про стимулювання розвитку стартапів” (JOBS Act), Розділ ІІІ якого присвячений якраз питанням цього виду фінансування. Зокрема JOBS Act встановлює наступні правила щодо акціонерного краудфандингу:

усі транзакції, що відбуваються у зв’язку з краудфандингом, мають проводитися в режимі онлайн через зареєстрованого в Комісії з цінних паперів і бірж (SEC) посередника;
розробники проектів можуть зібрати за допомогою краудфандингу максимум 5 мільйонів доларів на рік;
сума, яку окремі неакредитовані інвестори можуть вкласти в краудфандингові пропозиції, обмежується;
висуваються вимоги щодо розкриття інформації.

У Великій Британії акціонерний та борговий види краудфандингу регулюються Законом “Про фінансові послуги та ринки” (FSM Act), однак Управління з питань фінансової поведінки (FCA) також здійснює контроль і за платіжними послугами, що надаються у зв’язку з краудфандингом на основі пожертвувань та винагород. Наприклад, згідно з правилами місцевого регулювання, компанії можуть просувати краудфандингові пропозиції лише певним інвесторам: або досвідченим, або тим, що підтверджують намір інвестувати не більше 10% своїх чистих інвестиційних активів. Загалом, британське регулювання направлене насамперед на захист інвесторів, чому сприяють норми щодо розкриття особами детальної, точної та не оманливої інформації про свій фінансовий стан та інвестиційні можливості; щодо розкриття потенційним інвесторам інформації про кредитні ризики, пов’язані з борговим краудфандингом; щодо необхідності створення платформами ефективних планів управління кредитами тощо.

У Європейському Союзі також є окремий наднаціональний акт – Регламент (ЄС) 2020/1503 – який встановлює правила діяльності постачальників послуг краудфандингу.

Хто такі постачальники послуг краудфандингу і яка ліцензія їм потрібна?

Постачальники послуг краудфандингу (Crowdfunding service providers, CSPs) – це юридичні особи, що надають послуги краудфандингу. У вищезгаданому Регламенті (ЄС) 2020/1503 під послугами краудфандингу розуміється узгодження інтересів інвесторів та власників проектів у фінансуванні бізнесу шляхом використання краудфандингової платформи, що складається з будь-якого з наступних видів діяльності:

сприяння наданню кредитів;
розміщення для цілей краудфандингу переказних цінних паперів та допущених інструментів, що випускаються власниками проєкту або компанією спеціального призначення, а також отримання та передача клієнтських замовлень щодо цих переказних цінних паперів та допущених інструментів.

Для провадження такої діяльності зазвичай потребується спеціальна ліцензія або проходження авторизації чи реєстрації в регулюючому органі. Так наприклад, законодавство ЄС передбачає, що юридична особа, яка створена в ЄС та має на меті надавати послуги краудфандингу, повинна звернутися до компетентного органу країни, у якій вона інкорпорована, для отримання спеціального дозволу.

Для цього таким особам потрібно:

Сформувати та подати заяву, що має містити всю необхідну інформацію (зокрема найменування, юридичну адресу, установчі документи, опис механізмів управління та внутрішнього контролю тощо).
Прикріпити до заяви докази наступного:
1. відсутність у всіх фізичних осіб, які беруть участь в управлінні компанією, а також у акціонерів, які володіють 20% або більше статутного капіталу або прав голосу, судимості за порушення національних правил у сфері комерційного права, законодавства про неплатоспроможність, законодавства про фінансові послуги, законодавства про боротьбу з відмиванням грошей, шахрайством або зобов’язань щодо професійної відповідальності; та
2. фізичні особи, залучені до управління компанією, сукупно володіють достатніми знаннями, навичками та досвідом для управління майбутнім постачальником краудфандингових послуг, і що ці фізичні особи зобов’язуються приділяти достатньо часу виконанню своїх обов’язків.

Протягом 25 днів заява перевіряється на наявність усієї необхідної інформації, а протягом іще 3 місяців компетентний орган приймає рішення про надання або відмову в наданні дозволу на здійснення діяльності постачальника послуг краудфандингу.

До таких постачальників європейським законодавством висувається ряд вимог, серед яких зокрема:

Надання щорічних звітів компетентному органу щодо проектів, які фінансуються через краудфандингову платформу постачальника;
Надання компетентному органу інформації про треті країни (що не є членами ЄС), у яких постачальник планує провадити діяльність;
Надання клієнтам необхідної інформації, зокрема про фінансові ризики, пов’язані з інвестиціями та краудфандингом, критеріями відбору проектів, зборах тощо;
Розкриття інформації про рівень дефолтів за краудфандинговими проектами, що пропонуються на платформі постачальника;
Проведення оцінки придатності проектів перед пропонуванням їх недосвідченим інвесторам тощо.

Крім того, оператори краудфандингових платформ мають дотримуватися вимог у сферах протидії відмиванню коштів і захисту персональних даних.

Орган, у який слід подавати заяву на отримання дозволу для провадження діяльності постачальника послуг краудфандингу, залежить від того, у якій країні була інкорпорована компанія. Наприклад, в Естонії цим органом є Естонський фінансовий наглядовий орган (Finantsinspektsioon), у Польщі – Комісія з фінансового нагляду (KNF), у Німеччині – Федеральний фінансовий наглядовий орган (BaFin), у Франції – Управління фінансових ринків (AMF) і так далі. У США цим займається SEC, а у Великобританії – FCA.

Manimama Law Firm надає можливість компаніям, що працюють як провайдери віртуальних гаманців та бірж, вийти на ринки на законних підставах. Ми готові запропонувати відповідну підтримку в отриманні ліцензії з меншими установчими та операційними витратами. Ми пропонуємо запуск KYC/AML, підтримку в оцінці ризиків, юридичні послуги, юридичні висновки, консультації щодо загальних положень про захист даних, контракти та всі необхідні юридичні та бізнес-інструменти для початку діяльності провайдера послуг з обміну віртуальних активів.

Зміст цієї статті має на меті надати загальне уявлення про предмет, а не розглядатися як юридична консультація.