Чи можна засудити людину за думки?

У цій статті ми проаналізуємо суперечливі судові кейси, які стосуються меж свободи думки, розглянемо правові аспекти цього питання та спробуємо знайти відповідь на запитання: чи можливо все-таки притягнути людину до відповідальності лише за її думки?

Свобода думки та її юридичні межі

Свобода думки є одним із фундаментальних прав людини, закріплених у міжнародному та національному праві. Вона гарантує кожному можливість формувати власні переконання без втручання держави або інших суб’єктів. Однак, хоча саме мислення є недоторканним, межі його вираження та можливі правові наслідки за певні висловлювання чи дії залишаються дискусійними.

Міжнародно-правові норми щодо свободи думки

Основні міжнародні документи, які гарантують свободу думки:

Стаття 18 Загальної декларації прав людини (1948) – проголошує, що кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії.
Стаття 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (1966) – закріплює право на свободу думки та її вираження, але одночасно зазначає, що користування цим правом може підлягати обмеженням, необхідним для охорони прав інших осіб, державної безпеки або громадського порядку.
Стаття 9 Європейської конвенції з прав людини (1950) – гарантує свободу думки, совісті та релігії, зазначаючи, що обмеження можливі лише у випадках, необхідних для демократичного суспільства.

Різниця між свободою думки, свободою вираження та закликами до дій

Юридично важливо розрізняти поняття:

Свобода думки – абсолютно захищена законом, адже ніхто не може знати, що відбувається у свідомості людини.
Свобода вираження поглядів – передбачає право висловлювати свої думки публічно, але водночас може обмежуватися законом у випадках розпалювання ворожнечі, закликів до насильства тощо.
Підбурювання або змова – коли людина не просто висловлює свою думку, а агітує інших до вчинення протиправних дій, що може підпадати під кримінальну відповідальність.

У більшості правових систем саме мислення не може бути підставою для покарання. Проте у випадках, коли думки переходять у конкретні висловлювання чи дії, ситуація змінюється, і правова відповідальність може наставати.

Далі розглянемо реальні судові кейси, які ілюструють цю тонку межу між свободою думки та відповідальністю за її вираження.

Юридичний аналіз кейсів

Світова судова практика містить чимало випадків, коли людей намагалися притягнути до відповідальності не за конкретні злочини, а за їхні висловлювання або навіть передбачувані наміри. У цьому розділі ми розглянемо кілька кейсів, які ілюструють межі між свободою думки та кримінальною відповідальністю.

Кейс 1: Свобода слова в тоталітарних режимах

В історії відомі випадки, коли авторитарні режими намагалися карати людей не лише за вчинки, а й за думки, які суперечили офіційній ідеології:

Судові процеси в СРСР: У Радянському Союзі існувала кримінальна стаття за “антирадянську агітацію і пропаганду”. Людей могли засудити навіть за приватні висловлювання або підозру в інакомисленні.
Репресії в Китаї та Північній Кореї: У сучасних авторитарних державах теж існує практика переслідування людей за інакомислення, навіть якщо воно не виливається у відкриті заклики до дій.

В умовах політичного контролю межа між думкою і злочином може бути стерта, що призводить до масових репресій.

Кейс 2: Судові прецеденти щодо “злочинних думок” у демократичних країнах

У демократичних правових системах намагання покарати людину лише за її думки зустрічає серйозні юридичні перешкоди. Однак є випадки, коли певні думки були розцінені як загроза.

Справа Марка Мічана (Count Dankula) – свобода вираження чи злочин на ґрунті ненависті: Марк Мічан (Mark Meechan), більш відомий як Count Dankula, шотландський комік і YouTube-блогер, став фігурантом гучної справи про межі свободи вираження у Великій Британії. У 2016 році він опублікував на YouTube відео, в якому навчав собаку своєї подруги (мопса на ім’я Будда) піднімати лапу у відповідь на команду “Газ для євреїв”. Це відео, за словами самого Мічана, мало виключно жартівливий характер і було створене як пародія на неочікувані реакції тварин.Однак цей контент викликав значний суспільний резонанс і був розцінений владою як такий, що розпалює ненависть. Марка Мічана звинуватили в злочині на ґрунті ненависті (hate crime) відповідно до законодавства Великої Британії.

Справа Юссі Халла-Ахо (Фінляндія, 2012): Межі свободи вираження та відповідальність за мову ворожнечі: Юссі Халла-Ахо — фінський політик, публіцист та блогер, відомий своїми критичними поглядами на імміграційну політику та іслам. У 2008 році він опублікував у своєму блозі допис, в якому зробив суперечливі висловлювання щодо ісламу та сомалійської громади у Фінляндії. Зокрема, він зазначив, що “це національна і, можливо, навіть генетична характеристика сомалійських людей — грабувати перехожих і бути паразитами, що живуть на гроші платників податків”. Справа викликала широку дискусію у фінському суспільстві щодо меж свободи слова та відповідальності за мову ворожнечі. Прихильники Халла-Ахо вважали, що його засудження є обмеженням свободи вираження та прикладом політичної коректності. Критики ж наголошували на неприпустимості публічних висловлювань, які можуть розпалювати ненависть та дискримінацію.

Розмежування: то коли думка стає злочином?

Якщо людина лише розмірковує про певні дії, це не є злочином, однак якщо її думки перетворюються на публічні заклики до насильства або організацію злочину, то вона може бути притягнута до відповідальності.

Визначити момент, коли висловлювання стають правопорушенням, складно, і це залежить від контексту. Наприклад, у США рішення у справі Brandenburg v. Ohio (1969) встановило, що підбурювання до насильства є злочином лише тоді, коли воно спричиняє безпосередню загрозу. Водночас у країнах ЄС існують суворіші обмеження, що включають заборону заперечення геноциду або розпалювання ненависті навіть без прямої загрози.

З появою соціальних мереж межа між особистою думкою та її впливом на суспільство стала ще більш розмитою. Онлайн-платформи дозволяють миттєво поширювати контент, що може мати небезпечні наслідки. Тому в деяких країнах, наприклад у Німеччині, були прийняті закони, які зобов’язують соцмережі видаляти незаконні висловлювання, що містять мову ворожнечі або підбурювання. Таким чином, свобода вираження не є абсолютною, і в демократичних державах її межі визначаються балансом між правами людини та суспільною безпекою.

Контактна інформація

Якщо ви хочете стати нашим клієнтом або партнером ви можете зв’язатися з нами через електронну пошту: support@manimama.eu.

Чи надіслати повідомлення в Telegram: @ManimamaBot.

Запрошуємо на наш сайт: https://manimama.eu/.

Також доєднуйтесь до нашого Telegram-каналу: Manimama Legal Channel

Manimama Law Firm надає можливість компаніям, що працюють як провайдери віртуальних гаманців та бірж, вийти на ринки на законних підставах. Ми готові запропонувати відповідну підтримку в отриманні ліцензії з меншими установчими та операційними витратами. Ми пропонуємо запуск KYC/AML, підтримку в оцінці ризиків, юридичні послуги, юридичні висновки, консультації щодо загальних положень про захист даних, контракти та всі необхідні юридичні та бізнес-інструменти для початку діяльності провайдера послуг з обміну віртуальних активів.

Зміст цієї статті має на меті надати загальне уявлення про предмет, а не розглядатися як юридична консультація.